З перших днів повномасштабного вторгнення Гірське, невелике місто Луганської області, обстрілювали. Спочатку ще було світло, Інтернет трохи ловив. Незабаром навіть радіо припинило працювати: лише кацапські хвилі транслювались, українських каналів не було. На той момент продуктів ще вистачало. Згодом перебили всі комунікації.
«Щодня обстріли... Ми спали одягнені. Постійно в підвалі сиділи. Щойно стихли обстріли, ми піднімались у квартиру, сиділи трошки, як знову починалось... Ми не йшли, ми бігли у сховище. Однієї ночі намагались навіть поспати не в підвалі, але однаково лягли в одязі, бо розуміли, що потім не було б часу перевдягатися», – розповідає переселенка (ім'я не пишемо з міркуваннь безпеки).
Станом на 3 березня 2022 року героїня з чоловіком і донькою ще перебували у рідному Гірському. За словами жінки, на той час із харчами вже було погано, але їх ще привозили. Вона пішла в магазин, котрий був недалеко від дому, аби купити хліб. Довжелезна черга вишикувалася за цим важливим продуктом, тож коли раптово почався обстріл, у будівлі перебувало багато людей. Продавці нікого не випускали.
«Обстріл був дуже сильний: стихав на хвилину і починався знову. Якраз біля магазину лягали снаряди. Дивно, як у саму будівлю не потрапило. Порушило газову трубу, вона стала гучно свистіти, на мить припиняла і знову свистіла. Люди всі перелякалися», – описує страшні події українка.
Злякавшись за дружину, чоловік прибіг до магазину забрати її, однак подружжя розминулося. Манівцями обоє дісталися до підвалу власного дому, де перебувала донечка з сусідами. Не минуло і хвилини після їх повернення, як чоловіку, що сидів у цьому сховищі зі своєю 6-річною дитиною, зателефонувала дружина і повідомила, що їхній будинок горить. Бідолашний попросив приглядіти за дитям і побіг до своєї оселі, на місці котрої побачив тільки охоплені вогнем рештки. У приватний дім потрапили 3 ворожі снаряди. Гучні вибухи пролунали майже одразу один за одним.
Робітники ДСНС погасили пожежу, однак дім було вже не врятувати. У чому господарі зруйнованої будівлі (тато, мама, дитя) були, в тому, за словами героїні, вони і залишилися сидіти у підвалі. Чотириповерховий будинок, у якому проживали герої нашої публікації, теж постраждав того дня, адже розташовувався на відстані всього 10-15 метрів від знищеної оселі. Понівечило шиферний дах, повибивало вікна з обох сторін дому, пошкодило балкони.
О 6 ранку 5 березня минулого року родина виїхала з Гірського. «Ми збирали речі ще раніше, бо розуміли, що буде щось страшне», – говорить жінка. Найтяжчим був відрізок дороги між Новоіванівкою і Врубівкою, так як ця ділянка обстрілювалася. Однак, на щастя, все обійшлося, виїхали майже спокійно. Сім’я евакуювалася до Сміли, адже тут проживає рідний дядько героїні. Звісно, більш ніж за рік уже звикли до цього міста, але дуже хочуть додому.
Керівництво Гірського, за словами місцевих, до останнього допомагало своїм людям. Постійно привозили гуманітарку: і гігієнічні засоби, і харчі, зокрема часто привозили заморожене м’ясо. Забезпечили автобуси, щоб повсякчас евакуювати народ. Спочатку ніхто не хотів виїжджати, адже думали, що скоро все мине, тому автобуси пусті були, а незабаром містяни вже билися за місця, яких не вистачало на всіх.
Після евакуації героїня в соц. мережах продовжує активно слідкувати за новинами свого міста. Дізналася про безліч прямих влучань у багатоповерхівки та приватні хати. Сумно розповідає про сусідні з їхнім будинки, куди потрапили снаряди: ні вікон, ні дверей, дахи зруйновані, балконні плити проламані, все потрощене, побите.
Там у квартиру на другому поверсі поцілили, поруч на третьому, а навпроти взагалі в дах прилетіло: щойно починається дощ або сніг – усе тече аж до першого поверху; місцеві намагалися самотужки полагодити, та марно. Ще в одній багатоповерхівці внаслідок прямого влучання у дах, плита з п’ятого поверху впала на четвертий. У магазин, в який жінка ходила 3 березня по хліб, теж потрапив снаряд. Але, на щастя, у всіх перелічених випадках жителі міста не постраждали, оскільки давно евакуювалися, тільки знищило майно.
«Майже всі повиїжджали. У чотири- чи п’ятиповерховому домі часто мешкала одна людина. Або й узагалі нікого не було. Розтрощені стовпи ліній електропередач лежать усюди», – говорить жінка.
З кінця травня Гірське окуповане, героїня розповідає, що залишилися там, в основному, проросійськи налаштовані люди, які навіть допомагають окупантам. Живуть без води, світла та Інтернету, готують їжу на вогнищі і розповідають, що це нібито Україна їх обстрілює. Хоча всім зрозуміло, що це повна маячня. Героїня на власні очі неодноразово бачила, як снаряди летіли з боку Кіровська, міста, окупованого росіянами ще з 2014-го року.
Хоч зараз родина і мешкає далеко від домівки, та все ж усі члени сім’ї переконані, що скоро повернуться в рідний деокупований край.
Більше матеріалів за проєктом «Трибунал для путіна» ми публікуємо тут.
Ця публікація здійснена у співпраці з глобальною ініціативою «Трибунал для путіна». Якщо ви стали свідком воєнних злочинів, розкажіть нам про побачене в деталях (напишіть на пошту: [email protected]). Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі.
