Наталія Михайлова, смілянка-волонтерка з величезним серцем, яка вже декілька років допомогає усім, хто цього потребує.
Редакція Сміла.City поспілкувалась з Наталією та більш детально дізналась про її допомогу тваринам та волонтерство в ГО "СІЧ" Сміла.
Допомога тваринам – поклик душі з дитинства
З дитинства вона розуміла, що найбільше покликання людини - це бути корисною та потрібною. Вона докладала максимум зусиль, аби люди або тварини були щасливі. Це все продовжилось і в дорослому житті. Наталія займається волонтерством вже більше 5 років, як у Смілі, так і в районі. Разом з однодумцями та самостійно вона підтримує безпритульних тварин.
«У дитинстві батьки навіть казали, що в мене якась неймовірна любов до тварин. Я часто їм допомагала, годувала. Це все пішло звідти. І я думаю, що це моє головне призначення в житті – допомога беззахисним тваринам», - розповідає Наталія.
Наталія поділилася, що велика кількість безпритульних тварин на вулицях – це часткова провина людей. Люди мають відповідально ставитися до своїх підопічних. У когось собака втік та почав розмножуватися, і от на вулицях їх стало ще більше. Або домашня кішка чи собака народили, а кошенят та цуценят безжально викидають на вулицю. Потім створюються зграї, вони кидаються на людей, на дітей, тому їх всі готові розстріляти.
«У мене є девіз – вміння чути кожного. Хто б це не був – люди, тварини чи рослини. Я розумію, що це 100 відсотків моя діяльність. Війна це масштабувала до неймовірних розмірів», - каже Наталія.
Допомога безпритульним тваринам - її призначення. Ці маленькі комочки щастя для волонтерки є найбільш відданими створіннями і їм, як нікому, дуже потрібна допомога людей. На жаль, на вулицях міста є велика кількість тварин, які потребують і ласки, і лікування, і елементарної їжі. Вона годує їх, стерилізує та лікує. Також часто пропонує перехожим забрати тварин на бульварі в центрі міста.
«Я разом з подругою, яка робить великий вклад у це все, та покращує цю ситуацію в місті, роздаємо цуциків. Добре, що в нашому місті зараз з’явилися люди, котрі займаються цим серйозно. Я познайомилась з чудовим волонтером, та ми почнемо з цього місяця стерилізацію вуличних тварин. Також протягом декількох років я опікуюся тваринами літніх людей, допомагаю їм стерилізувати котів та собак», - поділилася Наталія.
Сама Наталія має чотири собаки та кішку. Нещодавно вона підібрала собаку, якого кинули переселенці. Вони їхали повз Смілу та підкинули його під будинок. Спочатку тварину було взято на перетримку, а зараз вона вже член родини Наталії.
«У майбутньому я мрію про відкриття притулку для безпритульних тварин. І вірю, що все це вийде. Я вже впевнена в цьому, і головне зараз - не зупинятися», - розповіла Наталія.
Волонтерство в «Січ» Сміла
З початком війни Наталія почала працювати волонтером і в інших напрямках. У Смілі є безліч волонтерських організацій, але Наталія обрала ГО «Січ» Сміла, і це, за її словами, - найкращий вибір.
«Нас усіх в цій організації об’єднали не радісні події, однак я щаслива, що ми стали великою сім'єю. І я цим дуже пишаюсь. Ті хлопці, які її створили, дають мені «дихати» та займатися тими напрямками, котрі для мене є дуже важливі і актуальні. У мене є два проекти «Допомоги багато не буває» - це допомога людям похилого віку та людям з обмеженими можливостями. Та проєкт з надання допомоги безпритульним тваринам», - повідомила Наталія.
З травня Наталія почала волотерити в «Січ» Сміла. Людей, які створили цей осередок, вона знає вже дуже давно. Через те, що навкруги є багато організацій-шахраїв, вона вирішила піти саме туди, де є знайомі. За словами Наталії, вона живе цим осередком і допомогою людям. Вони створили дуже теплі стосунки в колективі.
«Я вдома нічого не встигаю, тому що постійно там. Я живу цим. І так усі, хто є навкруги мене. Ми всі хочемо кінця війни, багато хто хоче повернутися назад у свої міста, але прощатися нам буде дуже важко. Настільки міцна та тепла наша команда», - ділиться своїми думками Наталія.
ЇЇ основним напрямком волонтерства в осередку є допомога людям похилого віку. Вона разом з однодумцями відвозить гуманітарну допомогу всім, хто цього потребує. Вона закликає всіх, хто має можливість, допомагати. Чи нагодувати безпритульного собаку, чи перевести бабусю через дорогу. Також Наталія поділилась однією ситуацією з волонтерських буднів.
«Бабуся запізнилась на благодійний обід. У неї були якісь проблеми з телефоном. Вона прийшла, ми їй організували якийсь пиріжечок, трошки грошенят. А вона стоїть і плаче. Так хочеться, щоб такого не було. Тому якщо кожний, зробив би хоч якийсь свій внесок, то було б вже набагато краще і настрій поліпшувався», - наголосила Наталія.
На питання, де волонтерка бере сили на всю діяльність, вона відповіла, що не може інакше. Це йде від серця та душі.
«Мені, якщо чесно, не вірилось, що я маю такий ресурс і можу 24 на 7 бути корисною. Зараз я розумію, що повинна зробити все заради перемоги. Вірю, що в мене неймовірна кількість однодумців, які також роблять усе, щоб наблизити перемогу України», - каже Наталія.
Матеріал створено в рамках проєкту “Життя війни” за підтримки ГО Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut für die Wissenschaften vom Menschen)
