За освітою Денис Балмасов інженер автомеханізації, але за покликом душі – туристичний агент. Його хобі - вирощування екосистем та подорожі світом. Але війна змінила його вподобання – зараз він один з засновників ГО «СІЧ» Сміла і активний волонтер.
Редакція Сміла.City поспілкувалася з Денисом Балмасовим та дізналася про те, яким було його життя до війни та про його волонтерську діяльність.
Любов до природи та туризму
З дитинства Денис Балмасов полюбляв природу та все що з нею зв’язано. Коли він був ще маленьким, у гостях завжди відривав якусь частину рослини та вдома пересаджував, воно вкорінювалось, росло, а він отримував від цього задоволення.
З часом, купив собі ділянку землі у Смілянському районі та почав активно висаджувати різні рослини. Першим, що посадив, була чорна смородина.
«Я хотів зробити таку велику плантацію чорної смородини, але після того, як росія забрала наш Крим, 70% ягід відходило до Криму. Там було 2000 кущів, ми садили разом з друзями. Натикали паличок та воно там собі укорінилося. Зробили затінок і між кущами понасаджував дерева: і дуби і верби і туї і декоративні з різними листочками рослини, щоб був хоч якийсь затінок. Територія була на полі, і це було дуже важко. Відсотків 60 всього, що я посадив пропало – була спека та засуха», - розповідає він.
Денис навіть думав вступати до екологічного вишу, але потім зрозумів, що для душі це не обов’язково. Освіта, це добре, але якщо людина хоче займатися чимось іншим, це не обов’язково. Головне - бажання.
«Я вважаю, що правильний процес - це природа. Неправильний процес – це людина в природі. Природа росте, ніхто нічого там не палить, не вирубує, а коли людина приходить в природу, вона починає вносити свої корективи.Тому ми бачимо екологічні катастрофи, глобальне потепління, вирубки лісів. Заходиш до лісу, там все сухе. Скоріше за все, можливо, я якусь місію, в якійсь країні виконаю. Якщо в Україні на це не дадуть добро, відновити це все, то я поїду в іншу країну. Там де необхідні люди, щоб розвивати екологію та екосистему», - наголошує Денис.
У туризм Денис потрапив через друга. Він йому зателефонував та запропонував роботу. Розповів, що є можливість працювати без посередника, напряму з туроператором, без переплати турагенції. Денису це сподобалося, тому що можна купити дешевше. І вже понад 2 роки він працює в цій компанії.
«Я дуже багато для себе зрозумів та навчився за цей час. Я за 4 поїздки - два рази в Туреччину та два рази в Єгипет - витратив 640 доларів. Це з перельотами туди назад, зі страховками, з харчування все включено. Я цим скористався, щоб для себе зрозуміти. Коли це перевірив, в мене був шок», - каже Денис.
Компанія, у якій працює Денис, була створена у 2014 році, коли розпочалась війна. І зараз в 2022 році, під час повномасштабного вторгнення, вони ще вийшли на ринок Латвії, Німеччини, Литви. Компанія масштабується та розвивається, бо є екологічно правильна ідея.
«В 2022 році компанія стала туристичним агентством номер 1 в Україні. Але я про це ніяких постів не робив, бо це недоречно. І взагалі, я не можу писати про туризм під час війни. Хоча, в захваті від цієї компанії та її успіхів», - ділиться своїми думками Денис.
Волонтерство та осередок «СІЧ» Сміла
До війни в Україні, Денис не займався волонтерством. Лише допомагав тим людям, яким необхідно, чим міг. А от саме з 24 лютого розпочався його шлях волонтера. Він з поліцейськими патрулював вулиці від мародерів, а потім це плавно перейшло в повноцінне волонтерство.
«Мені подзвонив мій товариш, і каже, зробімо щось глобальне. Ми поїхали в Черкаси. У нас осередок в Смілі, а в Черкасах хлопці зробили такий самий. Ми побачили, що вони зробили все правильно, по структурі. Є керівники напрямів, є різні люди, які цим займаються. Одним з напрямків їх діяльності був міжнародний відділ який займається пошуком гуманітарної допомоги. І я побачив, що це те, чим би я займався», - розповідає він.
Денис разом з товаришем Дмитром зробили в «СІЧі» декілька напрямів: дитячий відділ, плетіння сіток, виготовлення окопних свічок. Також покликали людину, яка займається харчування людей, у яких немає змоги самим себе забезпечувати. Далі набрали команду людей, які працюють у цих напрямках. Більшість з них - переселенці, які прийшли по допомогу, але залишилися працювати задля нашої перемоги.
На питання, який пріоритетний напрямок зараз, Денис відповів, що всі. Але особливо потрібна допомога з виготовленням окопних свічок.
“Ми все добуваємо своїми силами. Наприклад, на окопні свічки потрібен парафін і віск. З цим велика проблема. Тому, що в нас цих заготовок (баночок і картону нарізаного) багато, але є потрібність в цьому матеріалі.
В перший місяць війни дуже багато рибаків повіддавали нам сітки. Зараз ми знайшли людей, підприємців, які також хочуть допомогти, але вони не можуть постійно знаходитися в штабі, вони готові допомогти фінансово. Кажеш, що треба сітка, її купили, дівчата плетуть. Ми потрошку виходимо на тих, хто готовий нам допомогти.
В пріоритеті - об'єднання з нашими діаспорами по світу, для того, щоб вони могли допомогти чим можуть”, - ділиться своїми роздумами Денис.
Денис також поділився планами на майбутнє та розповів, що він зробить після перемоги.
“В першу чергу, я подякую всім волонтерам, хто допомагав і займусь туризмом. Це реабілітація для кожної людини. Це емоції, це розвиток. І люди, які подорожують в них змінюється мислення. І коли ти допомагаєш людині його змінити і змінюєш водночас своє - це дорогого варто” ,- каже Денис.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
