Тетяна Дем'яненко приїхала до Сміли з Краматорська в квітні. Спочатку її старший син перебрався в наше місто до друзів. Пізніше тут опинилася і вся родина.
Редакція Сміла.City поспілкувалася з Тетяною та дізналася, як відбувся переїзд та чим сім'я займається зараз у Смілі.
Що було в Краматорську?
До війни Тетяна працювала в управлінні житлово-комунального господарства. Трохи більше як місяць перебувала в рідному місті із сім’єю під постійними обстрілами. У Краматорську вони були неочікуваними та частими. Спочатку виїхали родиною до селища Райгородок (Донецька область), де жила бабуся.
Коли ж росіяни почали наближатися і до їх нового помешкання, прийняли рішення їхати звідти. Раніше за всіх виїхав старший син, потім перебралися і Тетяна з чоловіком та з молодшим сином.
«Евакуювалися самотужки, своїм ходом. Дорога була важкою, але було відносно спокійно. Мама приїхала пізніше, у червні. Їй було складніше за всіх. Вона декілька діб просиділа в погребі, де не було води та світла. Довелося евакуюватися в дуже складних умовах - їх вивозили в броньованій техніці», - зазначає Тетяна.
На питання, чи збереглося їх житло, Тетяна сказала, що у них вибило вікна. Вони поверталися двічі – один раз закладали вікна, а інший раз чоловік поїхав за речами.
Чим займається у Смілі?
Приїхавши у Смілу, Тетяна перший час була повністю занурена в новини та моніторила їх, постійно перебувала в соціальних мережах. Потім випадково разом зі своєю родичкою опинилася в ГО «Січ» Сміла, якраз в той час, коли вони відкрилися. Спочатку до допомоги долучилася Тетяна, потім і її чоловік.
«Як можемо - так і допомагаємо. Хочеться, щоб це все швидше закінчилося. І якось хочеться допомогти нашим воїнам, у міру своїх сил», - каже пані Тетяна.
У волонтерському осередку Тетяна знайшла багато людей з різних куточків України, з якими подружилась. Склався такий колектив, де можна відволіктися від новин та бути корисним державі та суспільству.
Вона разом з іншими волонтерами виготовляє сітки та кікімори, готує солодощі для військових, видає гуманітарну допомогу. Раніше Тетяна не займалася цим, але зараз називає роботу покликом душі.
На питання, чи виникали труднощі, коли приїхали до Сміли, Тетяна відповіла, що - ні.
«Сміла мені дуже сподобалася, затишне, чистеньке містечко. Дуже ввічливі люди, взагалі раді, що ми приїхали саме сюди», - говорить вона.
Але все одно жінка мріє повернутися до свого міста, відбудувати власний дім та піти на улюблену роботу. Адже то - її мала Батьківщина.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
