Олена Гаваши приїхала у Смілу з міста Покровськ, що на Донеччині. До війни працювала акушеркою в перинатальному центрі. Своє буденне життя до 24 лютого описує так: дім, робота, дача. Проте все змінилось після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого.
Редакція Сміла.City поспілкувалась з Оленою та дізналась детальніше про евакуацію з Донеччини та нове життя у Смілі.
Спогади з початку війни
Жінка разом з родиною виїхала 6 квітня. До останнього дня ще працювала в перинатальному центрі, але в місті ставало вже дуже голосно. Коли поруч з домом почало прилітати, вирішили з сім'єю поїхати у безпечне місце.
Через півтора місяця родина знову їздила в Покровськ в надії на відносний спокій. Проте побула там деякий час і вирішила повернутися у Смілу. Жінка розповідає, що роботи в лікарні вже майже не було. У місті на той час вже відключили воду, газ та світло.
Олена на роботіФото: з особистого архіву жінки
«Там гучно, літає постійно над головою. У якісь райони прилітає. Особливо вночі постійно чути, як зовсім недалеко щось відбувається. Ми самі облаштували підвал п’ятиповерхівки, але, якщо чесно, туди страшно навіть заходити. Здається, що він просто складеться весь. На роботі звичайно жінок ми виводили в підвал, в безпечніші приміщення.
Спочатку був якийсь страх їхати з додому. Мені просто не вірилось. Здавалось, що зараз це все закінчиться. Потім якось вирішили з’їздити додому. Надія якась була присутня і звісно було страшно. Думали, ніби і ховаємося, рятуємо життя, але раптом прилетить», - згадує жінка.
Розповідає, що у Покровську є багато пошкоджених будинків. Олена ішла на роботу, чоловік, бувало, кудись виходив, а син онлайн вчився і тут прилітало буквально через 2 будинки. Вибивало вікна, двері і було чимало поранених. У лікарню привозили дуже багато людей з різними пораненнями. У власних квартирах мешканцям відривало руки або ноги. Через страх того, що відбувається у рідному місті, Олена з родиною прийняли рішення все ж виїхати у безпечне місце.
Як потрапили у Смілу
Олена каже, що до останнього не вірила в те, що почнеться повномасштабне вторгнення. Досі це не вкладається в голові. Хоч місто і розташоване поруч з Донецьком, але все одно не вірили, що таке станеться. Виїжджали з Покровська в напрямку Дніпра. Добиратись було складно - електрички їхали переповнені. Родина виїжджала з перевізниками. В мирний час дістатись до Дніпра можна було за три з половиною години, то в нових реаліях їхали дуже довго. Навіть згоріли квитки на потяг до Сміли і довелося купувати нові.
На Черкащину ж їхали, тому що тут живуть родичі чоловіка Олени і ті запросили їх до себе.
«Адаптувались до нових умов загалом добре. Нам надали хороше житло. Ми живемо ще зі старшим сином та невісткою. З приводу людей хочу сказати, що дуже приємно здивована. Куди не звернешся, якось по-доброму все. І в школу сина взяли із задоволенням без будь-яких проблем. Люди всюди чуйні, це правда. Нам з цим пощастило. Чекаю ще роботу, хочеться вже влаштуватись.
Проте на початку була певна депресія. Важко звикнути до нового житла. Перший місяць навіть були проблеми зі здоров’ям і я скинула чимало. Мабуть, це сталося на фоні всіх подій, які відбулися. Ніби і не піддаюсь цьому, намагаюсь триматись, але все одно всередині складно», - каже Олена.
Олена з рідними у СміліФото: з особистого архіву жінки
Чим родина займається у Смілі
Сину Олени 13 років. Йому спочатку не хотілося їхати з рідного міста, адже там друзі. Але у Смілі хлопчик в мережі познайомився з однолітками, згодом зустрівся з ними і тепер ходить гуляти. Жінка розповідає, що син навіть ходив на зустріч з майбутнім класом, проте поки довелося відмовитись від навчання у місцевій школі.
«Дуже вдячна директору школи. Коли я прийшла назад забирати заяву, мені сказали, що приходьте обов’язково ще, ми вас візьмемо в будь-якому випадку. Мене це приємно вразило. Через те, що зараз не можна навчатись на дві школи, як на початку війни, то ми вирішили поки залишитись у своїй школі. Там все ж свої вчителі, тому йому буде простіше», - зазначає Олена.
Олена з синомФото: з особистого архіву жінки
Після приїзду у Смілу, аби трохи відволіктись від поганих думок, Олена займалась різними справами: готувала щось смачненьке на кухні, налагоджувала сімейний побут. Також разом з родиною також їздили в Черкаси, ходили в парки, відпочивали на природі у Смілі і загалом проводили час на свіжому повітрі.
Олена з родиною в ЧеркасахФото: з особистого архіву жінки
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
