Надія Мачулка - засновниця команди аніматорів «Happy Land», яка займається організацією дитячих свят близько 4 років. Описує себе, творчу та непосидючу особистість. Бере участь в благодійних заходах, де збирають кошти на ЗСУ.
Редакція Сміла.City продовжує рубрику інтерв’ю «10 питань за 10 хвилин». Тож у такому форматі ми поспілкувались з Надією та дізнались більше про її діяльність.
Де берете енергію, щоб постійно розважати та веселити діток?
«По-перше, енергію ми беремо від самих діток. Вони нас заряджають своїми неймовірними посмішками, реакцією на все, що ми робимо. Нас це дуже бадьорить і показує, що ми робимо щось правильно. Коли у діток така неймовірна реакція на якогось персонажа, на нашу роботу, нас це дуже надихає робити щось краще та розвиватись ще більше».
Аніматори в СміліФото: з особистого архіву Надії Мачулки
Як любите проводити вільний час?
«Вільного часу, якщо чесно, взагалі не люблю. Мені не подобається, коли у мене є вільний час. Я постійно маю щось робити. Якщо я просто лягла подивитись фільм, то це не просто подивитися фільм, бо у мене в голові вже купа ідей, що я маю зробити, замовити чи придумати щось нове. Тож, на жаль, чи, на щастя, вільного часу у мене дуже мало».
Чи складно було почати працювати та веселити дітей після 24 лютого?
«Почати працювати було нескладно, навіть дуже всього цього хотілося. Але ми дуже довго нічого не постили на нашій сторінці у соціальних мережах. Я дуже довго навіть не їздила сама на замовлення, їздили мої дівчатка-аніматори. Я не могла переступити, зробити якийсь крок і поїхати. Не можу пояснити, чому це сталося. Перше замовлення у нас було вже в березні.
Узагалі цей місяць у нас був дуже завантажений, графік розписаний, але ми усі знаємо, що сталося. І зрозуміло, що які замовлення і які свята. Перше свято, на яке я поїхала, це було в кінці квітня, коли я вже відчула, що хочу отримати цю енергію, позитив і драйв від дітей. І уже від того часу я активно почала їздити на замовлення зі своїми аніматорами. До цього був якийсь бар’єр, не могла переступити через себе і бути на якихось святах».
Чи завжди легко знайти спільну мову з дітьми? Які бувають труднощі під час роботи?
«Важкувато буває з дітками, які багато чого бачили, живуть у великих містах і трохи розбалувані усім, що відбувається: ігровими кімнатами, атракціонами тощо. Дітки, які мало цього бачать, рідко бувають на таких святах, реагують по-іншому. Ми тільки зайшли і їм уже все цікаво, хоча персонажа ще немає.
З приводу труднощів я навіть не знаю. Не можу сказати, що їх не буває, але ми якось намагаємось з ними справлятись, знайти з дітками спільну мову. Буває таке, що діток дуже багато і ми можемо щось забути. Але ми не роботи, а люди. Усі мають право на помилку. Може трапитись, що там недоклали аквагрим чи забули вдома паперову дискотеку. Усе це в принципі вирішується. Люди у нас дуже адекватні, клієнти класні. Я завжди кажу, що нас обирають найкращі, і ми дуже любимо своїх клієнтів».
Надія Мачулка Фото: з особистого архіву Надії Мачулки
Як почали працювати аніматором? Чому обрали цей напрям?
«Маючи дитину, я завжди хотіла прийти в якийсь заклад, де можна було сісти відпочити і моя дитина могла розважатись. Подорож в аніматорстві я починала зі своєю хорошою подругою. Вивчивши питання дитячих кафе з ігровою кімнатою, на жаль, ми зрозуміли, що це занадто відповідально. Усе, що пов’язано з їжею, інтер’єром, дуже дороге, на жаль. І в Смілі дуже дорога оренда.
Ми відкрили дитячу ігрову кімнату без кафе. У нас була ця кімната, але з карантином, на жаль, ми зачинилися. Коли до нас в ігрову кімнату приїжджали інші аніматори працювати, я завжди сиділа і думала: «От я б по-іншому зробила, а цей костюм я хочу бачити ще яскравішим. От я хотіла б, щоб був такий персонаж, така гра». Тобто коли я весь час дивилась ось так, у мене було велике бажання додати своїх аніматорів, з моїм окремим баченням. Це мене спонукало, щоб ми зробили свою команду аніматорів».
Аніматори Фото: з особистого архіву
Назвіть 3 плюси та 3 мінуси своєї професії.
«Повірте, у нас лише одні плюси. Це енергія дітей, їхні посмішки, драйв. Я завжди своїм аніматорам кажу: «Дитина цього свята чекає весь рік. Один день і такий особливий для неї. Ми не маємо права його зіпсувати. Ми повинні зайти і щоб це вже був фурор, свято уже з порогу». Я вважаю, що у нас одні плюси. Мінус, можливо, для моєї сім’ї, бо мене дуже мало вдома.
Відкрию такий секретик: моя дитина дуже не любить мою професію, бо я приділяю увагу іншим дітям. Це поки ще вона маленька, то є трохи така ревність.
Чоловік навпаки усім цим захоплюється, у нього якась холодна точка зору на це все. Якщо я пошила нового ведмедика, він мені завжди скаже: «Так, там на вусі чогось не вистачає. Ти маєш приліпити щось». Я можу одразу образитись, але потім передивлюсь і розумію, що так воно і є. Чому ж я ображаюсь, якщо він правий.
Я ось на днях буквально шила нового ведмедика і щось він у мене не виходив. Хотіла вже закинути це, але на 4 години було замовлення на нього і я не маю права так зробити. Зателефонувала йому, кажу, що у мене нічого не виходить. А він мені відповів: «Так, я тебе знаю. Давай зберися, в тебе все вийде». Він мені дав мотивації трішки і думаю, що правильно, як я можу підставити людей.
У мене взагалі завжди так, що я в останній момент все роблю, всю ніч перед замовленням можу щось шити. Моя сім’я мене підтримує, але я не дуже їх в усе це заглиблюю. Поки у нашій родині така творча тільки я».
Надія з донькоюФото: з особистого архіву Надії Мачулки
Який персонаж із тих, ким ви були на дитячому святі, запам’ятався найбільше та чому?
«Чомусь мені запам’ятався найбільше мій рожевий ведмедик. Це ростова лялька і вона була найперша, яку я шила сама. Чомусь мої знайомі постійно казали, що він приніс багато радості. Цей ведмедик поїхав уже в Одеську область, бо у нас він вже своє вижив. Можна сказати, що йому потрібно було подарувати друге життя, тому він поїхав радувати діток в Ізмаїл. Я його продала в те місто і чомусь він мені так запам’ятався. Я його дуже любила, він був такий м’якенький, рожевий, класний. І чомусь так сильно мені полюбився».
Ви в дитинстві мріяли працювати у дитячому садочку. Якщо не секрет, чому ця мрія не здійснилась і ви обрали інший напрям?
«Я не знаю, чому так сталось, але я можу сказати, що якоюсь частинкою вона здійснилась. У нас не садочок, але постійно нові дітки, не одна і та сама групка дітей, як там. Ми можна сказати, як вихователі. Буває, ідемо на вулиці, дітки нас бачать і кажуть: «О, це мій аніматор, а це мій», тобто як вихователі».
Як виникла ідея заснувати команду аніматорів «Happy Land»?
«В принципі, як я і розповідала. Коли у нас була ігрова кімната, ми спостерігали за іншими аніматорами. Нам подобалось, що вони роблять, але хотілося внести якусь свою ідею, бачення. У мене була окрема думка на це все. Я вже бачила якісь конкурси свої, яскравих персонажів. Оскільки я шию сама костюми, то могла додати щось своє. Так у нас виникла команда і ми працюємо вже 4 рік, не зупиняємось, розвиваємось. Ми вважаємо, що ще дуже зелені, і є куди рухатись вперед».
Аніматори СмілиФото: з особистого архіву Надії Мачулки
У чому, на вашу думку, родзинка та фішка свят, які ви проводите?
«Фішка в тому, що у нас дійсно якесь своє бачення на свята. Я завжди дівчатам кажу, що коли вони приходять на свято вони грають роль певного персонажа і не треба про це забувати. Тобто я дуже хочу, щоб вони перевтілювались. Аніматор - це образ. Хоч і дитина може впізнати і сказати там, що знає нас і назвати на ім'я. Але на святах вони нам вірять, що от прийшла лялька чи інший персонаж, тому ми стараємось дуже сильно, щоб в цьому була наша фішка».
Наша гостя встигла відповісти на питання за 10 хвилин, тому за усіма правилами ми платили за каву та вручимо їй фірмову чашку.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
