Понад 20 років працює на освітній ниві Наталія Маценко. 2023-й рік став для неї водночас складним та надзвичайно плідним. Найвищу нагороду – звання «Заслужений учитель України» вона одержала напередодні Дня працівників освіти. Що передувало цьому та як складався її життєвий та професійний шлях, Наталія Володимирівна розповіла виданню Сміла.City.
По-літньому теплий та лагідний вересневий день. Вчителька початкових класів школи №3-колегіуму Наталія Маценко приїхала до Києва й чекає на нагородження. Нагрудний знак «Заслужений учитель України» їй вручатиме Президент України Володимир Зеленський. Декілька днів тому їй було присуджено обласну премію імені Олександра Захаренка, а передувала цим високим нагородам перемога у конкурсі «Учитель року – 2023».
Цьогорічний конкурс став другим на професійному шляху Наталії Володимирівни. Вперше вона брала у ньому участь понад 15 років тому, коли тільки-но розпочала працювати вчителькою початкових класів у школі №4.
Закінчивши Корсунь-Шевченківський педагогічний коледж, Наталія Володимирівна працювала у Черкаському обласному Центрі туризму, краєзнавства і екскурсій. Жила тоді в селі й можливості працевлаштуватись у школі не було. Але вона була захоплена туристичним гуртком й зуміла зацікавити багатьох школярів. З ними ходила у справжні туристичні походи, з ночівлею у палатках та дослідженням місцевої природи. Наталія Володимирівна й досі пам’ятає всі різновиди розпалення багать та з теплотою пригадує той час.
Коли ж з родиною переїхала до Сміли, то почала працювати педагогом-організатором у школі №4. Пройшла випробувальний термін і згодом набрала свій перший 1-й клас. Її нинішній 3-А – вже п’ятий, а школярі були й залишаються невичерпним джерелом натхнення та нових ідей.
Тоді ж, на початку професійного шляху, паралельно з практичною роботою Наталія Володимирівна закінчила Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини. Власне, після цього адміністрація школи й запропонувала їй взяти участь у конкурсі «Учитель року».
«Тоді у мене були зовсім, як кажуть, «свіжі» знання, тож було легко впоратись із теоретичним туром та створенням методичних розробок. А от з практикою виявилось важче. За умовами конкурсу вчитель має провести відкритий урок із запропонованим класом в іншій школі. Тобто ти вперше бачиш дітей, а діти – тебе. Того першого разу мені не вдалось встигнути все, заплановане на урок, думаю, не вистачило досвіду та гнучкості. Але я, власне, і не мріяла про перемогу, скоріше було цікаво перевірити себе та спробувати свої сили».
Погоджуючись на участь у конкурсі «Учитель року – 2023», Наталія Володимирівна теж не думала про призові місця та нагороди. До того ж, цього разу все було інакше. За умов воєнного стану всі етапи конкурсу відбувались онлайн, в тому числі й відкритий урок.
«На обласному етапі було 53 учителі. Такі у нас всі активні! Тож конкуренція була гідна й довелось багато попрацювати. У фіналі ж було 25 учасників – по одному представнику кожного регіону нашої держави, тому відкритий урок у мене, наприклад, був у другокласників із Луцька».
Цього разу урок, хоч і в онлайн форматі, був вдалим й Наталія Володимирівна з усмішкою пригадує, як після його завершення школярі питали, де можна проголосувати за вчительку, щоб допомогти їй перемогти. Запорукою такого успіху вона вважає емоційний контакт з дітьми, тому і урок розпочала не офіційно, а зі знайомства та позитивного налаштування.
Й ось, всі етапи пройдено, й Наталія Володимирівна стає переможницею всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2023».
«Скажу чесно, не думала, що це стане можливим. Навпаки, мала великі сумніви, адже конкурсанти – кращі з кращих, у всіх великий практичний досвід, всі – майстри своєї справи. Але, коли поділилась ваганнями із чоловіком, то він порадив робити все по совісті, а про результат не вболівати. Головне, бути впевненою у тому, що все зробила, як слід».
Чоловік Наталії Володимирівни захищає Україну у складі 72-ї бригади з перших днів повномасштабного вторгнення. На фронт пішов добровольцем. Й так, у коротких дзвінках, вони з дружиною підтримують один одного на обраних шляхах.
На питання про подальші плани, Наталія Володимирівна відповідає, що думала взяти невелику паузу у проєктній та конкурсній діяльності, але не вдається. Як учасниця Всеукраїнського пілотного проєкту «Упровадження Нового державного стандарту в Новій українській школі», вона багато працює у цьому напрямку та впевнена, що системний підхід у впровадженні НУШ є дієвим.
Також вона постійно шукає для своїх третьокласників цікавинки, організовує виховні заходи, активно співпрацює з фондом «The LEGO Foundation» та знаходить час на самоосвіту в бурхливому вирі шкільного життя. Навчаючи школярів, вчитись доводиться постійно. Адже, наприклад, до ковідних обмежень практики онлайн навчання практично не було, тож треба було опанувати багато нових інструментів, і так весь час – виникають нові виклики й треба на них відповідати.
У дитинстві Наталія Володимирівна мріяла стати бібліотекаркою. Її захоплювало читання, зачаровував світ книг й хотілось саме у ньому жити та працювати. На педагогічній освіті для доньки наполягла мама й, як бачимо, не помилилась у виборі. Цього навчального року школу закінчуватиме уже донька Наталії Володимирівни. Життєве коло неспинне, як і праця вчителів, завдяки яким ми часто обираємо свій шлях та стаємо тими, ким маємо бути.
