З 24 лютого школи, садочки та гуртожитки навчальних закладів в Україні стали тимчасовим прихистком для людей, що тікають від війни. Сьогодні заклади освіти в частині регіонів України готуються до початку нового навчального року. В окремих громадах переселенцям, що мешкають у навчальних закладах, шукають житло.
Де мешкають переселенці в Смілі? Чи будуть їх виселяти із тимчасових шелтерів, що працюють у навчальних закладах? Куди переселятимуть людей в яких немає коштів на винайм житла? Відповіді на ці питання шукала Сміла.City.
Скільки в Смілі переселенців?
«В перші дні війни в нас були задіяні всі 28 пунктів, де розміщувалися люди, які їхали з окупованих територій або звідти, де проходять активні бойові дії. Деякі зупинялися в нас на кілька днів, а далі їхали на Західну Україну чи закордон. Залишалися тільки ті, кому дійсно не було куди їхати.
З часом кількість людей ставала меншою. Багато переселенців знайшли собі квартири чи будинки у Смілі та навколишніх селах», - розповідає керівник Управління освіти, молоді та спорту у Смілі Тетяна Трушкова.
Як тимчасовий прихисток для ВПО у Смілі зараз працює лише один навчальний заклад. Це місцевий дитячий садочок. З початку війни в ньому в різний час жили вже 2 500 тисячі людей. Одночасно тут може перебувати 50 осіб, адже розрахований заклад на 120 дітей або на 50 дорослих.
В Смілі нині мешкає 5 598 офіційно зареєстрованих переселенців. Таку інформацію озвучила 25 липня голова Черкаської РВА Валерія Бандурко.
Садок став домом для переселенців
Дитячий садочок розташовується у мальовничому куточку міста. Тут зелено, тихо, а головне — спокійно.
У шелтері нині мешкає 17 осіб. Ще 25 липня тут було 14 переселенців. Після подій у сусідньому Кропивницькому до Сміли приїхали ще троє людей. Це мама з двома дітками, які рятувались з Миколаєва. В момент ракетного удару по Кропивницькому, вони перебували неподалік місця події. Тепер їх прихистили у Смілі.
«Найперше питання з яким звертаються до нас переселенці це «куди тут можна сховатися». Люди приїжджають налякані, емоційно нестабільні. На це важко дивитися. Важко слухати історії, які вони розповідають вже згодом, коли трохи адаптуються до життя в закладі», - розповідає директорка садочку Наталія Косенко.
Обслуговують та забезпечують роботу закладу 11 працівників, яким довелося перекваліфікувати свою роботу. Дев'ять працівників садочку виїхали з України, а медсестру призвали до лав ЗСУ. Перед війною у закладі працювало 22 людини.
«Перших переселенців ми прийняли першого березня. Це були люди з Краматорська, Маріуполя, Дніпра, Луганська, Золотого…За весь час садочок прийняв 2 500 тисячі осіб. Дуже багато дітей було... Приймали і переселенців разом із домашніми улюбленцями із котами, з папугами…» - каже пані Наталія.
Одна з кімнат, де мешкають переселенці
Хто нині мешкає в садочку?
З 17 переселенців, які живуть у садочку, п'ятеро — це діти; шестеро осіб – пенсіонери, одна людина на інвалідному візку з хворобою Паркінсона, двоє людей з інвалідністю по зору, двоє людей молодих, але теж з інвалідністю. Ці всі люди з Краматорська та Золотого. Люди старшого віку проживають в одному крилі закладу, а молодші – в іншому. Сім'я з маленькою дитиною проживає окремо.
Є у шелтері люди, яких сюди привезли волонтери. Когось вони знаходили в лісі, когось в полі. Деякі з переселенців, тікаючи від обстрілів, провели там не одну добу та харчувалися аби чим. Їли навіть траву...
«Була бабуся 91 рік, яку привезли з малесеньким клуночком. Це страшно – життя людини в одному невеличкому пакетику. Вона з Луганської області. Її рідні залишилися на окупованій території, з ними немає зв’язку. Бабуся прожила у нас три місяці і померла. Вона важко перенесла війну, тричі була на лікуванні у міській лікарні, перенесла вже в нас інсульт. Я дякую Богу, що вона не померла там, що її в полі чи в лісі не розірвали собаки, а останні дні свої вона прожила в теплі та в затишку.
До неї щодня ходив лікар. Лікарі швидкої діагностували у неї інсульт. Бабусю забрали до лікарні, де лікували, але на третій день вона померла. Ховали її також освітяни. Тепер на смілянському кладовищі буде її могила.
Сподіваюся, що після того, як ЗСУ звільнять території, які зараз окуповані, то її родичі приїдуть сюди і зможуть з нею попрощатися», - розповідає керівник Управління освіти Тетяна Трушкова.
Кіт Кузя до Сміли переїхав з Харкова
Живе у садочку навіть кіт-переселенець із Харківщини – Кузя. Заради спокійного життя він подолав 400 кілометрів до Сміли. Люди, котрі його привезли вже виїхали за кордон, а Кузьма залишився у закладі та став улюбленцем публіки. Він тут працює антистресом.
Мешкає у шелтері і молода сім'я з трьома дітьми. Найменший Діма народився 24 лютого. Він став справжньою дитиною війни. 19 квітня його родина приїхала до Сміли. Вони родом із Салтівки, що на Харківщині. Вже 5 місяців вони проживають не вдома. Приїхали разом з бабусею та дідусем. Бабуся «балує» мешканців садочку смачною випічкою, котру готує сама. Найменшого Діму хрестили тут. Обряд хрещення проводив отець Михайло Шевчук, настоятель храму Різдва Святого Іоана Хрестителя УАПЦ у Смілі.
«Яна (мама Діми – прим. автора) говорить, що приїдуть до нас святкувати рочок. А я кажу, що як йому буде рік, то відкриємо ясельну групу. Хоча, звичайно, не хочеться, щоб війна тривала довго», - розповідає про підопічних пані Наталія.
Переселенцям у садочку організували триразове харчування. За бажанням люди можуть готувати і самостійно. Продукти, тушонку, побутову хімію, медичні засоби, матраци та інші речі надає міська рада. Переселенці отримують продуктові набори. Частину їх складають у спільну складчину та готують їсти на гурт. Допомогу привозять також волонтери.
На цій кухні жінки печуть смачні пиріжки на весь колектив
«У нас є всі необхідні харчі: картопля, овочі, консервація, крупи, борошно, сосиски, ковбаси, м'ясо, риба. Варимо їсти по черзі. І я варю, і завгосп, й інші дівчата. В такий період я не директор, я людина, яка допомагає.
На території закладу є абрикоси, сливи, яблука, груші з яких переселенці варять компоти. Є петрушка, щавель, які використовуємо для салатів. Свіжими огірками, кабачками забезпечують люди, які живуть поряд та самі ж працівники закладу. Робили з кабачків ікру та смажили їх», - розповідає Наталія Володимирівна.
Люди й досі продовжують ділитися продуктами
Мікрорайон, де знаходиться садочок дуже дружній. З перших днів війни, як тільки в закладі з’явилися переселенці, батьки дітей, мешканці вулиці та району приносили до садочку все, що тільки можна та ділилися необхідним: їжею, дитячим харчуванням, засобами догляду для дітей, ванночками, речами, ліками, побутовою хімією, засобами гігієни.
Допомагала місцева військова частина. Дві церкви нині опікуються переселенцям, які мешкають у садочку та привозять сюди допомогу.
Гурт "Дежавю" (БДЮТ) порадував мешканців своїм виступом
Щовівторка умови перебування переселенців у закладі перевіряє санепідеміологічна служба. В кожній групі є туалети, душ, окремо працює пральня.
Всі переселенці офіційно зареєстровані. Чоловіки призовного віку відвідували військкомат, їх внесли до резерву. Частина з них вже знайшли собі роботу на місцевій пилорамі.
Деякі переселенці відвідують психолога у Центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. За всіма закріплений сімейний лікар – Наталія Волошина.
«Люди дружні, роботящі, допомагають один одному і нам. Їх об'єднало одне горе. Ми намагаємося створити комфортні умови для цих людей настільки, наскільки можемо», - каже Наталія Косенко.
Всі ми розуміємо, що життя в навчальному закладі не можна порівняти з комфортними умовами власної квартири чи будинку.
«Як би ми не старалися, як не готували, як би ми їх гостинно не приймали, але кожна людина прагне створити своє домашнє вогнище. 700 переселенців з 2 500 тисяч осіб, які перебували в садочку , попереходили на квартири. Ми допомагали їм ці квартири шукати, влаштовували в гуртожитки», - розповідає керівник Управління освіти Тетяна Трушкова.
Всі, хто живе у закладі хочуть найбільше повернутися до своїх домівок. Це їхнє найперше бажання. Частина переселенців, які молоді і можуть працювати, зараз шукають житло у Смілі чи навколишніх селах.
Переселенці можуть жити тут скільки їм потрібно
Діючий шелтер у дитячому садочку і надалі продовжуватиме приймати переселенців. Відкривати садочок для навчання дітей з вересня не планують.
Відділ освіти провів опитування та поцікавився скільки батьків готові віддати до дитячого садочку своїх дітей в нинішніх умовах. В січні-лютому садочок відвідувало близько 40-50 дітей. Нині про готовність віддати свою дитину до садочку повідомили лише п’ятеро батьків.
«Батьки перестраховуються. Їх можна зрозуміти. У багатьох дітей є бабусі та дідусі. Батьки не вимагають відкриття садочку, тож заклад і надалі працюватиме як шелтер.
В будь-якому разі приміщення садочку велике. Якщо батьки забажають, щоб садочок працював, ми можемо розглянути такий варіант, як відведення одного крила приміщення під тимчасовий прихисток для переселенців, а в іншому крилі будуть діти», - коментує начальник Управління освіти Тетяна Трушкова та додає, що переселенці житимуть тут стільки, скільки кому потрібно.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
