Вже п'ятий місяць кожен українець живе в суцільному стресі та постійно ставить собі питання, як емоційно пережити війну. Вінниця, Дніпро, Часів Яр, Кременчук - і це лише найсвіжіші рани на тілі України.
Короткочасне задоволення приносять нічні «полювання» Himaris, які вже знищили з десяток складів з боєкомплектами та командних пунктів росіян. Та все ж потрібно себе чимось відволікати навіть від споглядання відео з вибухами на російських складах.
Редакція Сміла.City поспілкувалась зі смілянами та дізналась, як їм вдається переживати негативні емоції, які викликають щоденні тривоги, обстріли, вбивства дітей.
Хтось справляється з переживаннями, занурюючись у творчість, а комусь стає легше, коли допомагає іншим. У кожного - свій рецепт. А який - читайте в нашому матеріалі.
Допомога собі через допомогу іншим
Світлана Цьома до війни спокійно працювала завідувачем організаційно-масового відділу у БДЮТ. Події останніх місяців все кардинально змінили. Каже, дозволу на роботу держустанов поки немає, а зайняти себе і дітей, яких стало в місті більше, чимось треба.
У перші ж дні війни жінці допомагало малювання. Розповідає, що просто купила розмальовки і малювала олівцем або фарбами. Згодом почула пораду від психолога: «Заведіть зошит, щоб писати емоції і відчуття». Вона писала до тих пір, поки не зрозуміла, що справляється сама і може промовляти з іншими свої емоції.
А потім у житті Світлани з’явилась інша сфера діяльності - допомога іншим та волонтерський центр «Дозвілля».
«Спочатку це були діти-спортсмени з мого клубу. Мені треба було їх повернути в дитинство. Ми проводили тренування, при зустрічі завжди обіймали один одного. Це така підтримка. Я відчула, що в мене виходить і я готова допомагати дітям, які приїхали з інших міст. Ми ходили на зустрічі з дітьми та батьками, нам було затишно і тепло на душі. Після таких зустрічей, ти відчуваєш, що життя продовжується. Саме так і створився волонтерський центр «Дозвілля».
Допомога один одному відволікає від думок про війну. Розмови з мамами. Хочеться обігріти кожну з них, кожну дитину, бо ми всі налякані діти», - каже Світлана.
З 24 лютого жінка прийняла рішення розмовляти лише українською мовою і записалась на онлайн-курси. Там знайомилась з іншими людьми та дізнавалась їх історії вивчення мови.
Порада від Світлани
Допомагайте іншим і таким чином допоможете собі. Будь то волонтерство, переказ коштів, збір одягу, допомога переселенцям. Радість завжди передається від людини до людини, тому зарядивши позитивом когось, ви отримаєте і свою «порцію».
Зануритись в книгу та пережити почуття героїв
Лілія Єфімова - вчителька початкових класів. Як і кожному з нас, їй було морально важко - постійні переживання за себе, родину, учнів.
Відволіктися жінці допомогло читання книжок. Раніше читала дуже багато. Але протягом кількох місяців з 24 лютого вона не могла змусити себе за щось взятись, адже думками була дуже далеко. Намагалася думати про те, що йдеться у книзі, але постійно відволікалася на телефон, гортала стрічку новин.
«Коли вже трохи оговталась та зрозуміла, що те, як ми живемо зараз - це нова реальність, почала потихеньку повертатися до звичних занять. Іноді щось готувала, займалась улюбленими традиційними справами вдома, а потім вже нарешті взялась за книжки.
Насправді читання дуже заспокоює. Ти ніби на короткий період відволікаєшся від усього, що відбувається навколо і занурюєшся в життя героїв: мирне та спокійне. Головне під час читання спробувати зосередитися на сюжеті книги, пережити разом з героями їхні емоції та відчуття», - каже Лілія.
Порада від Лілії
Читайте книжки, відкривайте для себе нові жанри.
Побалувати себе смачненьким
Наталія Власик - вчителька української мови та літератури. Через деякий час після щоденного читання новин вирішила себе якимось чином від цього відволікати, бо бачила, як емоційно її це виснажує. Почала слухати психологів і почула пораду, що людина має займатись тим, чим вона любила і звикла займатись до війни.
«Для того, щоб відволіктися від стрічки новин в телефоні та думок про події навколо, треба зайнятися традиційною та звичною справою, яку ми любили до війни. Людина так переключається думками і трохи наче переноситься у мирний час», - говорить вчителька.
Наталія зазначає, що це виключно психологічний хід і саме ним вона скористалась. Відволіктись їй допомогла улюблена справа - випічка тортів та різних солодощів.
«Я пекла в основному такі тортики, які постійно відкладала на потім, думала, що приготую пізніше на свято. А коли почалась війна, то розумієш, що взагалі невідомо чи буде те свято, тому використовувала будь-який привід. Якщо знайшла якийсь рецепт і був настрій готувати, то одразу займалась цим», - розповідає жінка.
Окрім того, що готує смачненьке для родини та пригощає знайомих, Наталія ще й пече для воїнів різні булочки чи рогалики і передає на передову. Зараз вона готує щось солодке майже кожного дня.
Вчителька розповідає, що вже стала настільки вправною у випічці, що за пів години може приготувати якийсь кулінарний шедевр.
Порада від Наталії
Готуйте щось смачненьке, відкривайте для себе нові рецепти, це дійсно допомагає відволіктись. Випічка - це ще й гарний спосіб зекономити сімейний бюджет, адже купити тортик чи тістечко в магазині буде вдвічі дорожче. У більшості людей дохід під час війни зменшився, а побалувати рідних чимось солоденьким хочеться.
Саме час почати танцювати
Альбіна Єфімова - школярка, яка цього року закінчила 6 клас. Вже 6 років дівчинка займається бальними танцями. До війни вона активно брала участь у конкурсах, постійно відвідувала заняття. З 24 лютого їй довелося забути про улюблене заняття. Але, як і будь-якій людині, дітям теж треба відволікатися від цих подій.
«Я обожнюю танцювати і займалась цим постійно, вже звикла ходити на тренування, вчити рухи. Але війна змінила наше життя і це стало неможливим. Кожного дня сидіти в телефоні, читати новини і слухати звуки сирени дуже складно емоційно та морально.
Тому через деякий час, коли вже зменшилась кількість тривог, я почала ходити на танці, які відкрились у нас біля будинку. Влітку почав працювати клуб, у якому я займалась до війни, тому звісно почала ходити на тренування. Зараз, на жаль, немає фестивалів, конкурсів і концертів, але навіть самі заняття дуже допомагають мені відволіктись від усього, не думати деякий час про погане. Також на танцях ми бачимось з друзями, тому це ще й спілкування з іншими», - розповідає Альбіна.
Порада від Альбіни
Займайтесь творчістю, улюбленою справою, готуйте і загалом пробуйте щось нове. Ми не знаємо, що з нами буде завтра і навіть через хвилину, тому треба почати займатись тим, що вас цікавить. Танці дійсно допомагають відволікатись, тому якщо ви давно хотіли почати танцювати, але боялись - зараз саме час спробувати.
Творчість рятує від страху
Вікторія Сінаєвська - культорганізатор в Будинку дитячої та юнацької творчості. Два місяці депресія не випускала дівчину зі своїх обіймів. Але одного дня пролунав дзвінок, який змінив її ритм життя.
«Цей дзвінок був від нашого лідера гурту «Дежавю», у якому я маю честь співати. Він запрошував нас усіх на репетицію. Було страшно, адже понад два місяці я не покидала батьківської квартири і жила у полоні власного страху.
Після того дзвінка моє життя змінилось, я занурилася у творчість. Ми разом з подругою організували Смілянський волонтерський центр «Дозвілля», у якому радо працюємо з дітками. Моя робота змінилась нині. Якщо раніше я працювала за річним планом, то зараз ідеї генеруються разом з дітьми.
Що мене відволікає від поганих думок? Життя! Життя, яке дає можливість радувати людей, кохати, творити і мріяти! А мрія зараз у всіх українців однакова! Здогадаєтесь яка?», - каже Вікторія.
Порада від Вікторії
Багато працюйте, адже робота кожного з нас - це вклад в єдину велику перемогу. Творіть, займайтесь улюбленим хобі. Виходьте з зони комфорту та тримайте зв'язок з рідними, бо разом легше боротися з вигоранням.
