Неодноразова перемога у конкурсі «Вчитель року», цікавий лайфхак як вдало складати екзамени в університеті та найбільші досягнення на професійній ниві. Про власний секрет успіху та те, яким має бути сучасний вчитель, редакції Сміла.City розповіла вчителька правознавства та історії Смілянської «ЗОШ І ступеня - гімназії ім. В.Т. Сенатора» Анна Ворона.
Мріяла стати акторкою
Анна народилася в Смілі та закінчила загальноосвітню школу. Бажання працювати педагогом й присвятити своє життя викладанню виникло не одразу. У дитячі роки мріяла стати акторкою, відвідувала артистичний гурток і думала вступати за цим напрямком в університет.
«В одинадцятому класі батьки почали мене переконувати, адже для того, щоб стати акторкою, потрібно мати великі кошти, унікальну зовнішність, батьків-акторів тощо. І загалом вони переконали мене, що, здобувши освіту акторки я не реалізую себе. Тому наприкінці школи ми почали думати, куди я зможу вступити та який напрям обрати», - згадує пані Анна.
Любов до історії допомогла визначитись з професією
У школі навчалась досить добре та закінчила її зі срібною медаллю. Через те, що була в історичному класі, любила та чудово знала історію. Викладачка саме цього предмету надихала та мотивувала. Анна вважала її перш за все взірцем дуже гарної, мудрої жінки та дійсно професіоналом своєї справи. Захоплювалась методами викладання та навіть зараз може розгорнути і переглянути шкільний зошит з історії. Тому, коли постало питання, яку спеціальність обрати, вирішила вступати на історичний факультет.
Вищу освіту Анна Сергіївна здобула в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького. Через те, що отримувала належні бали протягом року, весь цей час не складала іспити. Вона з посмішкою згадує той час:
«Я була старостою та не ходила на іспити, проте більшість з групи все ж складали їх. Хотілося допомогти одногрупникам, тому ще в кінці першого курсу ми придумали певну систему. Я перша заходила в аудиторію та заносила журнал, а на столі вже лежали екзаменаційні білети. Моєю задачею було «вкрасти» перший білет. Я його виносила і давала своєму другові чи подрузі, вони відповідно готувались, запам’ятовували і на іспиті казали номер «вкраденого» білету, а потім виносили наступний».
Вчительська кар'єра
Зараз Анна вже має досвід роботи в різних закладах. На п’ятому курсі працювала в дитячому садочку, згодом розпочала кар’єру вчителя та двічі змінювала місце роботи. Пів року навіть обіймала посаду заступника з виховної роботи (на той час була наймолодшим заступником в місті). Пропрацювавши в цій галузі, зауважує, що надає перевагу все ж вчительській діяльності, а не адміністративній. Любить не керувати, а мотивувати, вважає, що не кожна людина до цього готова, більшість звикли до радянських методів контролю та тиску.
Через деякий час, набравшись досвіду та отримавши життєві уроки з різних місць роботи, почала працювати вчителем історії та правознавства в гімназії ім. В.Т. Сенатора, де викладає дотепер.
Анна Сергіївна наполегливо працює, створює флешмоби з учнями, намагається готувати цікаві завдання та матеріали. Тож ще її розчаровує, коли дитина на уроці починає грати у телефоні тощо. Вона наголошує, що загалом постійно живе у стадії емоційного вигорання, але вміє мотивувати себе та намагається реалізовувати власні ідеї.
«Щоб досягнень було більше та цей процес був легшим, досить важливою є підтримка. Наприклад, два роки тому на всю школу створила електронний щоденник. Раптом виникла така ідея, влітку почала працювати над реалізацією. Попри те, що не отримала підтримки та схвалення цього задуму з боку керівництва, продовжила придумувати щось нове та втілювати це в реальність».
Вона не боїться будь-яких поразок та не сприймає це як щось, що може зупинити. Характеризує себе як доволі сильну людину в емоційному та моральному плані. До речі, власним орієнтиром у деяких моментах вважає головну героїню твору «Віднесені вітром», а протягом навчання обожнювала особистість Вінстона Черчилля через те, що він міг годинами тримати аудиторію, читала його промови та знайомилась з автобіографією.
Участь в конкурсі «Вчитель року»
Попри все викладачка гімназії завжди іде вперед та стверджує, що, аби бути цікавим для колег та дітей, треба постійно розвиватися і прагнути до чогось нового. Цікавим досвідом у її житті стала участь у Всеукраїнському конкурсі «Вчитель року».
Рішучими кроками пані Анна йшла до своєї мети та в результаті посіла призове місце на міському етапі конкурсу, а згодом і на обласному. Але на цьому не зупинилася та взяла участь у «Вчитель року» вдруге через декілька років і знову посіла призове місце на обласному рівні. На жаль, до всеукраїнського так і не вдалося дійти через карантин у 2020 році та війну у 2022 році, але все ж це стало неоціненним досвідом.
«Перш за все я зрозуміла, що я можу. Я навчилася брати себе в руки, йти до поставленої мети, отримала ще більше мотивації, тому що спочатку як такого палкого бажання брати участь не було. А вже згодом усвідомила, що це круто», - каже Анна Ворона.
Робота класним керівником
Окрім основної вчительської діяльності, героїня нашого матеріалу також є класним керівником тридцятьох учнів. За весь період разом відвідали багато цікавих місць, проводили заходи та свята. Мали ще багато планів на майбутнє, але 24 лютого усе змінилось.
Від самого початку повномасштабного вторгнення вчителька підтримувала зв'язок зі своїм класом, з перших хвилин спілкувалася з дітьми та турбувалася про їх безпеку. За цей час робили різні флешмоби, аби підтримати країну, і робили це відповідально.
Мрії та цілі
Цієї весни восьмикласники разом зі своєю вчителькою планували відвідати Європу, весело провести час й отримати масу задоволення. Та життя продиктувало нам свої правила. Деякі учні все ж побачили Європу, але, на жаль, з острахом тікаючи від війни.
Після нашої перемоги пані Анна обов’язково планує повезти своїх учнів у цікавий тур за кордон. У вчительській діяльності хоче створити хаб для випускників з підготовки до ЗНО, аби це було цікаво та доступно, і має мрію, щоб ніхто з її майбутніх одинадцятикласників не ходив до репетитора.
Найбільші досягнення
Анна Ворона є прикладом того, що вчитель може стати другом для учня та дійсно зацікавити його, адже діти відчувають цю теплоту та гарне ставлення до себе. Каже, що учні повністю довіряють їй та іноді навіть розповідають те, про що не знають батьки.
«До мене можуть прийти діти мого класу та розповісти про своє кохання чи певну історію з життя і вони довіряють мені. Насправді це дуже приємно. Любов учнів до мене - це найбільше досягнення. Так, у мене є багато грамот та дипломів з конкурсів, але це не допомагає мені реалізовуватися. А зворотний зв'язок від учнів - це те, що тримає мене у школі. Коли питають у дітей, хто їх улюблений вчитель, більшість називають моє ім’я і я цим пишаюсь. Це мотивує працювати ще більше та краще».
Тож для Анни Ворони бути учителем - це покликання, а не просто професія. Сучасний викладач має бути цілеспрямованим та амбіційним, щоб діти могли брати приклад та зростати такими ж. Її обожнюють учні та із задоволенням відвідують уроки.
Цікаво, чи могла б подумати тоді ще школярка, яка навіть не планувала працювати в школі та пов’язати своє життя з історією, що у майбутньому вона досягне успіхів на педагогічній ниві. Вчителька не раз наголошувала, що любить постійно прагнути до чогось нового та ні в якому разі не стояти на місці, адже тоді людина не буде цікавою іншим, тож засиджуватися в гімназії довго не планує, а, можливо, через деякий час реалізує себе в чомусь новому.
Хоч і дитяча мрія стати акторкою у пані Анни не здійснилася, вона вважає, що це досить схожі та навіть споріднені між собою професії, адже вчитель так само, як і актор, має утримувати погляд глядачів.
«Діти зацікавляться на уроці лише в того вчителя, який буде проводити заняття в емоційному, піднесеному настрої та постійно «змінюватиме ролі» на уроках!», - зазначає Анна Сергіївна.
