На Черкащині понад 76% шукачів роботи – жінки, які не цураються традиційно "чоловічих" професій. Серед них – Тетяна Вікторова, переселенка з Харківщини, яка продовжила династію жінок-заводчанок на новому місці.
Втеча від війни до нового життя
Тетяна Вікторова переїхала до Сміли з окупованого Чугуєва влітку 2023 року. Разом з донькою та онуками вона залишила рідне місто через постійні обстріли та небезпеку. Династія жінок у її родині пов'язана із заводським виробництвом – мати працювала заточницею 40 років, сама Тетяна стала шліфувальницею, а донька – зварювальницею.
Попри освіту портної, Тетяна присвятила життя роботі з металом. Її трудовий шлях почався на Чугуївському заводі телеграфної апаратури, продовжився на харківському заводі підшипників та ТЯЖМАШ. У Смілі вона швидко знайшла роботу за фахом, відмовившись від "типово жіночих" професій.
Робота шліфувальниці потребує точності та майстерності. Щодня Тетяна виготовляє різні металеві деталі – від маленьких гвинтиків до складних механізмів. Процес вимагає роботи на різних верстатах та постійного професійного розвитку.
Випробування в чоловічому колективі
У бригаді станочників Тетяна – єдина жінка. За її словами, знадобилося півроку, щоб довести свій професіоналізм та заслужити повагу колег-чоловіків.
"У чоловічому колективі все треба доводити", – зазначає майстриня.
З досвідом роботи понад 30 років, Тетяна підкреслює, що її професія вимагає особливого покликання та тривалого навчання.
"Щоб хоч якусь деталь зробити самій, треба, як мінімум, п'ять років цьому вчитися", – пояснює вона.
Після робочого дня Тетяна знаходить час для свого сорокарічного хобі – в'язання.
