Ранок 15-го серпня – тихий, сонячний, блакитне безхмарне серпневе небо таке ж ласкаве, як і вчора. Але в повітрі вчувається напруженість, а обличчя більшості містян – схвильовані, немов ми всі ще чуємо відлуння потужних вибухів, які пролунали о пів на п’яту.

Читайте також: Сміла зазнала ракетних ударів: мер розповів про наслідки

Крістіна

Хтось у цей час не спав, а от другокласниця Крістіна, яка залишилась на ніч у бабусі й дідуся на вулиці Мазура, зовсім поруч із місцем влучання, прокинулась раптово від оглушливого гуркоту: «Була ніч, але за вікном – дуже яскраво, все таке рожево-помаранчеве, дуже страшно, дідусь підхопив мене на руки й виніс у коридор». Будинок відчутно здригнувся, на щастя, вікна в квартирі вціліли, хіба що зі стелі обсипалась трохи штукатурка. На ранок нажахана Крістіна відмовилась залишатись вдома сама.

Оксана

Мешканка цього ж мікрорайону Оксана розповідає: «Мені здається, ми давно вже звикли жити в постійному стресі, але прокинутись від вибухів зовсім поруч – це був шок. Поки я діставала з-під ліжка перелякану кішку, моя 20-річна донька схопила клітку з шиншилою, й вибігла в коридор. Там ми і залишились сидіти до відбою. Чути було як у будинку плачуть діти, кричать дорослі, на вулиці увімкнулись сигналізації машин… Єдине, що я відчувала у той момент – лють. Поки чекали на відбій, задонатила на ЗСУ. Спати вже не лягала, тому що зранку – на роботу. Від самого початку війни я розуміла, що статистично прильоти можуть статись будь-де, в тому числі й у Смілі. Тому тепер мені навіть трохи легше, є якась надія, що цей жах не повториться. Водопостачання вдома відсутнє, запас води маленький, літрів, може, 12. Але ми ставимось до цього з розумінням, адже причина більш ніж об’єктивна і сподіваємось, що міська влада вирішить це питання якнайшвидше».

Алла

У будинку поряд із залізничним вокзалом Алла прокинулась, почувши різкий свист та гуркіт, і згадує, що тремтіла як листок восени: «Я відчувала водночас жах і ненависть до ворога, а також біль за рідне місто й усю Україну та українців, які за останні півтора роки забули, що таке мирний спокійний сон. Не розуміла, що саме сталось, та вірила в захист ЗСУ. Коли відлуння вибухів стихло, мені зателефонувала племінниця, яка живе неподалік від мене з чоловіком і донькою, якій ще й двох рочків не виповнилось. Вони переїхали до Сміли з Харкова, й цієї ночі відчули себе знову, ніби у перші тижні війни там - ракети над будинком, влучання зовсім поряд, дзвін скла, що сиплеться з горішніх поверхів… Я ж ледве дочекалась ранку та місцевих новин, де нас повідомили про пошкодження водогону. Встигла зробити невеликий запас води, яка швидко закінчилась через літню спеку, а вдень друзі привезли вдосталь бутильованої. Маю надію, що все владнається найближчим часом».

Ірина

Неподалік від Алли не спала під ранок 15-го серпня Ірина: «Сигнал тривоги у мене на телефоні чомусь не спрацював, сирен я теж не почула. Сама не знаю,  чому, прокинулась після четвертої ранку й вийшла на балкон відкрити вікно, коли почула вибухи й побачила яскраву заграву. У тому напрямку живе мій син, тому я одразу зателефонувала йому, але він міцно спав. У доньки, яка живе неподалік від мене, прокинулась вся родина. Особливо перелякалась онучка, їй 11 років. Батьки довго не могли її заспокоїти. Я теж спати вже не змогла, всередині все тремтіло, натомість зварила зелений борщ і добре зробила, бо тепер води немає і невідомо, коли буде. Треба збиратись на роботу, запасів води вдома немає взагалі…»

Читайте також: Де та коли у Смілі можна буде набрати технічну воду

Леся

Схожа історія і у мешканки цього ж мікрорайону Лесі: «Попри пережитий вночі жах, о 9-й я вже приїхала в центр міста на роботу. Зранку вдома водопостачання ще було, а тепер залишається чекати на його відновлення. Добре, що все найстрашніше позаду».

Марина

«Для центру Сміли нічні події теж стали більш ніж відчутними, - розповідає мешканка однієї з п’ятиповерхівок Марина. – Ми з чоловіком давно вже на тривоги не реагуємо, а 7-річний син зазвичай спить міцно й навіть, коли безпілотники літали, ніколи не прокидався. А страшний гуркіт цієї ночі розбудив усіх, малий з криками прибіг до нас, заховався під ковдру й там і заснув значно пізніше, коли вдалось його трохи заспокоїти. Ми ж слідкували за новинами. Чоловік виглядав у вікно, але з нашого 2-го поверху нічого не було видно. Дочекались відбою і я почала збиратись на роботу. Коли йшла, то син іще спав».

Лариса

Мешканку багатоповерхівки над Тясмином Ларису від почутих вибухів буквально підкинуло на ліжку: «Сон був неспокійний, я чула сирени десь після третьої ночі, прокинулась і навіть думка майнула перебратись у коридор із матрацом (я досить довго так робила від початку війни), але знову заснула й була нажахана пробудженням від гуркоту десь у місті. Уже вранці сусіди з верхніх поверхів говорили, що бачили заграву. Звісно, сон уже не йшов, а от правило двох стін на час повітряної тривоги, думаю, в моє життя повернеться».

Відлуння вибухів прокотилось Тясмином й навіть на тому боці у будинках люди попідхоплювались із ліжок.

Так минула для смілян сповнена тривоги й жаху ніч, настав ранок 15-го серпня, 538-го дня повномасштабної війни. 538-го дня, коли всі мешканці міста змогли відповісти на схвильовані повідомлення та дзвінки рідних та друзів з усіх-усюд: «Ми живі».

Читайте також: У Смілі триває ліквідація наслідків ворожих атак по місту