Через повномасштабне вторгнення росії в Україну багато громадян нашої держави були змушені покинути домівки та переїхати в інші міста задля власної безпеки та безпеки рідних.
Одним із міст, яке з 24 лютого минулого року приймає внутрішньо переміщених осіб, стала Сміла.
Редакція Сміла.City завітала у шелтер для ВПО у нашому місті. Ми поцікавились, чи змінились звички переселенців після переїзду у нове місто, та чи знайшли вони тут нових друзів.
Переглянути відеоопитування можна за посиланням.
«У Смілі ми більше готуємо. Удома готували 3 літри борщу, наприклад, а тут варимо 20 літрів для переселенців. Удома часто дивились телевізор, тут немає на це часу. Так само із випічкою. Любили це робити, а зараз немає часу. І не той настрій.
Друзів, звичайно, знайшли. Усі тут спілкуємось. Люди приїхали з різних куточків країни. Я із Нікополя, хтось із Соледару тощо. Живемо разом, спілкуємось, працюємо»
«Ми тут допомагаємо. Рву траву, прибираю. Не сидимо без діла. Самі облаштовуємо все.
У шелтері познайомилась з дівчатами. На базарі є знайомі бабусі, у якої ми купуємо помідори. Коли кажемо, що ми переселенці, то всі добре ставляться до нас. І ми теж. Тут Ліля наша знайома, із нею спілкуємось. Також їздимо у церкву, там спілкуємося з багатьма людьми, то приймають нас досить добре»
«Поливаємо город, як і вдома. Допомагаємо.
Друзів ще не знайшов, але трохи спілкуюсь із сусідами»
«Багато роблю хатніх справ. Шафи збираю, кабінки душові. Приготували місце під аварійний генератор. По господарству також косимо траву, обрізаємо дерева, прибираємо.
Друзів у мене тут багато: Сергій Іванович, Олексій Анатолійович, Юрій Миколайович. То на рибалку підемо побалакаємо, то просто зустрінемось»
«Удома був город. Виходили працювати, чимось займались, то так і день проходив. А тут лежу, їм, іноді на базар ходжу та і все.
Знайшла дівчат тут, раніше ми один одного не знали. Можемо у магазині з продавцями спілкуватись або ж на базарі. Буває знаходимо людей, із якими раніше жили в одному місті»
«Я у Смілі отримала другу групу по психіатрії, тому не можу чимось конкретно займатись через непосидючість. Не можу сидіти на одному місці. У телефоні не можу довго сидіти або ж лежати просто, кудись виходжу. Я хворію вже давно, тому вдома постійно лежала в лікарнях. Тут я спілкуюсь з друзями, їздимо в центр відпочити, по магазинам ходимо. Зайнятись в принципі немає чим, адже не можу навіть відвідувати заходи, концерти через проблеми зі здоров’ям.
Друзів, звичайно, знайшла. Багато допомагають, аж хочеться плакати. До переселенців добре поставились, допомагають з їжею, закрутками. З’явились друзі, із якими спілкуємось. Я навіть вже не хочу переїжджати. Якщо нас сюди привезли, ми тут вже пів року. Можливо, перевезуть в інше місце, то я вже навіть не уявляю, як буду там жити. Тут усе поруч і вже звикли до цього місця».
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
