Редакція Сміла.City поспілкувалася з Інною Бакуменко, працівницею книжкового магазину, і дізналася про літературні вподобання смілян.
«Сьогодні взагалі читати просто необхідно. Адже, по-перше, читання відволікає від усього, що нині відбувається у світі. А по-друге, це заняття розвиває мозок», – говорить героїня.
За її словами, зараз дуже популярна історична література, а також дитяча, підліткова, фентезі-книжки і детективи. У тренді ще класика. Багато дорослих перечитують твори зі шкільної програми, переосмислюють їх зміст.
Інна зазначила, що впродовж останнього року у зв’язку з війною українці почали активно цікавитися своєю історією: дуже часто купують книги “Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності” Сергія Плохія та “Нарис історії українського народу” Михайла Грушевського.
“Дуже тішить мене, що підлітки читають. Переважно вони купують детективи, фентезі або романи. Користується попитом серед молоді Стівен Кінг, нещодавно всі запитували про твори Агати Крісті. Тінейджери нині тоннами читають психологію. Це дуже круто, сподіваюсь, що вони застосовують це в житті. Бо, чесно скажу, сама прочитала в минулому році книжку “П’ять мов кохання”, але якщо в мене сьогодні щось запитають про неї, то нічого не згадаю. І взагалі таку літературу треба дуже ретельно обирати, щоб вона справді принесла користь, а не шкоду», – ділиться героїня.
Продавчиня зазначила, що покупці задоволені їхньою книжковою крамницею, один навіть сказав, що тут краще, ніж у Черкасах. Розповіла, що з початком повномасштабного вторгнення сміляни почали більше цікавитися українськими авторами, а також багато хто більше не хоче купувати твори світової літератури російською мовою, просять український переклад. Жінка згадує також, що деякі покупці, які лише починають переходити на державну, надають перевагу російським текстам, адже скаржаться, що їм важко читати українською, однак таких зовсім мало.
“Я можу зрозуміти цих людей, але коли приїжджаєш у Німеччину, то ніхто тебе не питає, можеш спілкуватися німецькою чи ні. Ти повинен навчитися”, – коментує Інна.
Сумно розповідає про випадки, коли батьки приходять із дітьми і замість того, щоб узяти книгу, яка припала до душі малечі, змушують читати геть інші твори. На думку жінки, це неправильно. Хоч вона й підбирала літературу для своїх донечок, доки їм не виповнилося 10 років, та все ж ніколи не нав’язувала свою думку, завжди прислухалася до того, що цікаво її доням. Згодом діти героїні самостійно почали обирати книги. Коли мама іноді рекомендує той чи інший твір, але дівчатам він не подобається, то Інна абсолютно спокійно це сприймає і не спонукає їх дочитувати.
Героїня на роботі
Власними улюбленими авторами працівниця книжкового магазину називає Іларіона Павлюка, стилем подання матеріалу і різноплановістю творів якого захоплюється, Макса Кедрука, чия манера письма теж нещодавно зачарувала, і Стівена Кінга, творчість якого лише почала для себе відкривати, але вже приємно здивована її кінематографічністю.
Процес вибору книги порівнює із фільмом:
«Ми ж не дивимося кіно лише заради якогось актора, а вмикаємо ту чи іншу стрічку, бо очікуємо, що нам вона сподобається сюжетом, акторською грою, спецефектами. Аналогічно і з книгою: не треба брати те, що легше. Читай, що цікаво. Якщо не впевнений у своїх побажаннях, запитай у працівників книжкового, вони завжди порадять, але ніколи не робитимуть вибір за тебе».
Згадує, як одного разу в магазин завітав солдат, який попросив порадити щось нове, але на кожну жінчину пропозицію відповідав, що вже читав цей твір. Працівники крамниці були приємно шоковані і трохи спантеличені, адже навіть не знали, що б могло зацікавити таку начитану людину. Інна підкреслює, що подібні випадки трапляються досить часто, із захопленням наголошує на тому, що українські військові дуже обізнані і виховані.
