Редакція Сміла.City поспілкувалася з місцевим художником Артемом, відомим у мистецьких колах як Teep (англійською), і дізналася про життя смілянина.
Нещодавно герой почав орендувати приміщення на третьому поверсі Будинку побуту. За його словами, спочатку планував тут відкрити майстерню, щоб переїхати з дому. Але нещодавно вирішив, що це буде фабрика каліграфії та стріт-арту "69 project", до переліку послуг якої входитиме розпис авто, інтер'єрів та всіх поверхонь (стін, фасадів, стель, муралів, вітрин), биття тату з каліграфією, виготовлення картин на замовлення.
Артем почав займатися каліграфією лише 1,5 року тому. Спочатку, за його спогадами, це було хобі: скетчі, графіті. Потім в популярній соцмережі побачив готичне письмо. Зацікавився, але пішов своїм шляхом: вивчив тонкощі роботи з паралельним пером і почав фристайлити. Перший час малював, за його ж висловом, просто закарлючки, а згодом став додавати в кожну картину зашифрований текст латиницею або кирилицею.
“Всі ідеї беру з голови. Звичайно, перший рік активно слідкував за багатьма каліграфами: від усесвітньо відомих до початківців. Чесно, особливої різниці між “профі”, який займається цим 15 років, і новачком, що тільки 2 роки пише, не помічав. Бо хтось може десятиліттями тупцяти на одному місці, у той час як інший пару років пахатиме. Я зрозумів, що не хочу 15 років до чогось іти. Не мені, звісно, судити свою творчість, однак думаю, що оскільки за 1,5 року вдалося щось заробити, то людям подобається”, – говорить чоловік.
За словами митця, батьки завжди з чуйністю і розумінням ставилися до всіх його рішень. Хореограф за освітою, Артем у 29 років кардинально змінив вектор життя і зацікавився каліграфією. Зрозуміло, що більшість людей ставилася до цього зі скептицизмом, навіть із насмішками, але мудрі тато й мама підтримали сина. На початку повномасштабного вторгнення батько героя отримав сповіщення на телефон, де закликали чоловіків звернутися до воєнкомату. Він миттєво зібрав речі, попрощався з дружиною і без вагань пішов воювати, адже знав, що має родину, яку треба захищати. На превеликий жаль, минулого року захисника не стало.
Батько митця на передовій
“Тато, незважаючи ні на що, завжди підтримував мене. Жодного разу не вдарив, навіть не накричав. Усе, що я зараз роблю, це для нього і в пам’ять про нього”, – із тремтінням у голосі каліграф відгукується про найріднішу людину.
Артем постійно бере участь у благодійних заходах міста і навіть сам за можливості організовує благочинні проєкти. За його спогадами, почалося все з дзвінка від однокласника, який воював на Миколаївському напрямку. Солдат попросив героя допомогти з транспортом: мінерам терміново потрібен був легкий маневрений автомобіль, адже доводилося їздити на радянському ЗІЛі з 500 кг мін. Очевидно, будь-якої миті міг статися величезний вибух. Митець телефонував і писав знайомим, у результаті всьго за 6 днів вдалося зібрати 40 тисяч гривень. Придбана на ці гроші машина досі служить нашим військовим. Так Тeep і почав благодійну діяльність.
За словами художника, його так сильно вразила новина від 14 липня 2022 року, коли від ракетного удару по Вінниці загинула 4-річна Ліза з синдромом Дауна, що він за 20 хвилин намалював холст, на якому латинню написав: “Малесенька Ліза”. Перед минулорічним благодійним ярмарком в інтернеті провели аукціон картин Артема, стартова ціна цієї становила 300 грн. Наступна ставка дорівнювала 5000 грн. Це найдорожча робота чоловіка, адже в основному він продає витвори за мінімальними цінами, часто навіть собі у збиток. У нещодавному благодійному ярмарку, що відбувся в Смілі 13 травня, герой також брав участь: представив уже готові роботи і проводив майстер-клас зі створення нової. Розповідає, що багато людей дивуються, коли дізнаються вартість картин, кажуть, що дорого. Але собівартість матеріалів і роботи виходить дуже коштовною. За словами героя, він не може продавати всі картини ледь не задарма.
Хоч Артем і нещодавно займається каліграфією, проте вже має колаборації з талановитими колегами з різних куточків України. З гордістю розповідає про спільну роботу з митцем із Кременчука: “Для мене показником було не запропонувати йому разом написати картину, а щоб він це зробив. І через рік спілкування так і сталося. Уже маємо чернетку другого спільного твору”. Також співпрацював з каліграфом із Черкас і ще одним майстром із Кременчука.
Спільна робота Артема з митцем із Кременчука
Артем має безліч планів на майбутнє і шкодує, що в добі лише 24 години. Хоче розписати будівлю центральної бібліотеки патріотичним текстом, але завуальованим, щоб кожен бачив у муралі щось своє. Попри страх висоти, мріє прикрасити 14-поверховий будинок у центрі міста у власному стилі, в чорно-біло-золотих тонах. Він зазначає, що після того, як облаштується в новій майстерні, хоче взяти на навчання кількох свідомих початківців. Говорить, що і зараз займається з двома військовими, але зрозуміло, що коли вони вирушають на фронт, то уроки на довгий час припиняються. Teep, за його словами, з кожним майбутнім учнем проводитиме співбесіду, адже бажає давати потрібну і корисну інформацію, а не просто заробляти гроші.
