З 24 лютого життя кожного українця докорінно змінилося. Раніше ми фотографували їжу в закладах, гарну природу, робили селфі з близькими людьми та смішні фото домашніх улюбленців. Зараз наші світлини кардинально відрізняються від життя до війни.
Редакція Сміла.City зібрала фото, які були створені смілянами в перший місяць повномасштабного вторгнення.
Ольга Іванченко
Фотограф, волонтер, смілянка.
Ольга ІванченкоФото: З особистого архіву Ольги Іванченко
"Фото, яке демонструє єдність української нації, незламність та стійкість перед труднощами. Це перший збір коштів. Наші хлопці потребували буржуйок для обігріву. Необхідно було 11000 грн. Ми зібрали їх за лічені години. Саме тоді прийшло чітке розуміння, що нас нікому не здолати і разом ми переможемо.
На мені термоодяг, який прикипів до тіла, адже не знімався вже тиждень, а в серці кипить ненависть до ворога, який зруйнував життя тисяч українців", - розповідає Ольга Іванченко.
Родина в сховищі під час повітряної тривоги Фото: З особистого архіву Ольги Іванченко
"Тато будував погріб вже років 3-4. Все ніяк не міг закінчити. Але восени 2021 таки завершив. Ми жартома говорили, що це бункер, а не льох. Вийшло, що таки правда. Щоразу спускаючи сходами маму на милицях, зносячи дітей, я в думках спочатку проклинала кожного, хто ступив на нашу землю без запрошення, а потім…
Потім ми довго говорили всією сім‘єю про все на світі і я дякувала Богу, за те, що всі ми разом, за те, як ми жили ДО. Не маючи часу зустрітися в мирний час, бо зайняті, ми зустрічалися в сховищі під гул сирен", - каже Ольга Іванченко.
Олександр Коваленко
Пастор церкви "Блага Вість", волонтер, смілянин.
Евакуація людей з гарячих точокФото: З особистого архіву Олександра Коваленка
"Ми з командою допомагали евакуювати людей з гарячих точок країни. Дуже важко було бачити, як страждають українці. Як потребують допомоги діти, літні люди.
Ми вивозили людей з Константинівки, Бахмута та Харкова та доставляли туди гуманітарну допомогу", - розповідає Олександр Коваленко.
Роздача гуманітарної допомогиФото: З особистого архіву Олександра Коваленка
"Роздача гуманітарної допомоги тим, хто знаходиться під обстрілами. Ми допомагали всім, та згадували їх в щоденних нічних молитвах.
Їздили в березні до Чернігова та в Київську область", - наголошує Олександр Коваленко.
Максим Сорочан
Громадський діяч, волонтер, смілянин.
Один із блокпостів в СміліФото: З особистого архіву Максима Сорочана
"З початку повномасштабного вторгнення я прибув до військової частини сил територіальної оборони.
Виконував різні завдання, зокрема на світлині разом із побратимами - забезпечували дотримання встановленого режиму на час воєнного стану на блокпосту", - розповідає Максим Сорочан.
Наталія Дьяченко
Громадська діячка, волонтер, смілянка.
Наталія Дьяченко з чоловіком Фото: З особистого архіву Наталії Дьяченко
"Навіть не знаю що Вам і сказати… моє життя з першого дня війни почалось з волонтерства, продовжилось одруженням, а закінчилося що я стала вдовою.
І це лише за декілька місяців….. я з чоловіком...", - каже Наталія Дьяченко.
"Для мене з 24 лютого почалась боротьба за свої землі, своє місто, своїх дітей, друзів. Ця війна не лише на наших кордонах, вона намагається відібрати у нас все саме важливе. Найстрашніше, що ворог це усвідомлює і виснажує нас на всіх напрямках і лише взаємодія з нашими Захисниками може підсилити наші можливості.
Я була і на нульових позиціях і на межі з ворогом і коли вони відчувають наш бойовий настрій, що не буде покори ні в якому випадку, їм становиться страшно. У мене вони відібрали найдорожче, але не зламали бажання боротися далі", - каже Наталія Дьяченко.
Олена Антіпова
Підприємець, волонтер, смілянка.
Олена Антіпова з подругамиФото: З особистого архіву Олени Антіпової
"Це світлина з моєю колегою(крайня зліва). Гончаренко Віра Андріївна. Вона пішла в перший день до військкомату добровольцем. Зараз на службі як медик.
Я дуже пишаюся своєю подругою та переживаю за неї як за себе. Мрію про нашу особисту зустріч", - ділиться своїми думками Олена Антіпова.
Плетіння сіток в СміліФото: З особистого архіву Олени Антіпової
"Це ми плели сітки в міському будинку культури. Людей тоді не можна було фотографувати. На пам'ять про ті часи волонтерства залишилось це фото.
Тоді ми думали, що це все швидко закінчиться. Але вже пів року тривають бойові дії", - розповідає Олена Антіпова.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
