Вікторія Сінаєвська – культорганізатор в Будинку дитячої та юнацької творчості, поетеса, автор двох книг, співає у вокально-інструментальному гурті «Дежавю» та волонтерить у Смілянському центрі «Дозвілля».
Редакція Сміла.City поспілкувалася з Вікторією та дізналася більше про її творчу й організаційну діяльність.
Бабусині казки
Вікторія ще з дитинства полюбила сцену та виступи перед аудиторією. Коли дівчина була маленька, бабуся читала їй багато книжок. Вона знала напам’ять не одну історію: просто слухала і запам’ятовувала. Через це маленьку Вікторію скрізь і завжди просили розказувати казки. Так у дівчини з'явилися перші глядачі і любов до них, їй подобалось щось розповідати і виступати перед аудиторією.
«Мені це було в кайф, тому коли я пішла в школу, почала брати участь в різних заходах, конкурсах краси. І в третьому класі я вже вперше розповідала гумореску. Я навіть пам’ятаю, що це було в поліклініці на день медика. Там було багато лікарів в шапочках і я розповідала гумореску «Кухлик». Я дуже хвилювалась, трусилась і мені здавалось, що то була така велика сцена, яка насправді знаходилась у коридорчику», - згадує Вікторія.
Вікторія в дитинствіФото: з архіву Вікторії Сінаєвської
Потім вона почала ходити у театральний гурток. Там вперше зустрілась зі своєю наставницею Світланою Іванівною, з якою спілкується і досі. Жінка одразу за неї вхопилась і вони разом об’їздили пів України - брали участь у різних конкурсах, фестивалях.
Вона стала для дівчини другою мамою. Вікторія розповідає, що була дуже невпевненою у собі в дитинстві. Та їй пощастило потрапити до Світлани Іванівни, яка завжди казала, що дівчинка все зможе, у неї все вийде, вона крута і найкраща. З дитинства наставниця заклала це в голову Вікторії і тепер у дорослому віці їй набагато легше.
Каже, що зараз вона теж трохи невпевнена у собі, проте вже простіше пробиватись кудись в люди.
Безмежна любов до дітей
Вікторія закінчила педагогічний університет за спеціальністю логопедія. Проте не знала де знайти роботу і була готова іти будь-куди, навіть в магазин.
«Коли шукала роботу, дізналася, що є вакансія в Будинку дитячої та юнацької творчості. Я тут виросла, провела своє дитинство, то я сюди і прийшла на посаду культорганізатора. Так я опинилась тут і зрозуміла, що обожнюю дітей і загалом цю справу. Саме тут це усвідомила і ніяк не раніше», - згадує дівчина.
Організовувати та проводити різні заходи – робота, що потребує великого заряду енергії. Вікторія розповідає, що для неї діти – це і є енергія. Вони дають такий душевний посил, що хочеться творити і творити.
Коли вона зі своїми однодумцями починала створення волонтерського центру «Дозвілля», у ньому було всього 5 дітей. У волонтерів не було свого приміщення, бо Будинок дитячої та юнацької творчості на той момент не працював.
«Нам дали маленьку кімнатку в центрі міста і ми там тіснились. А потім вже, коли наш директор побачила, як ми працюємо, що до нас приходить все більше і більше дітей, нам дали приміщення у Будинку дитячої та юнацької творчості і ми отримали назву «Дозвілля». Тому діти – це найголовніше, хочеться для них творити і розвиватись далі», - каже героїня нашого матеріалу.
Перші вірші та проза
Вікторія авторка поетичних та прозових творів. Каже почала їх писати відразу, як навчилась тримати в руках ручку. З посмішкою згадує, як писала мамі віршики-привітання, де літера «Я» завжди «дивилась» в іншу сторону. Вони ж згодом і стали початком її творчості.
Вікторія зазначає, що взагалі не придумує вірші. Просто те, що всередині сидить, те і лягає на папір. Коли у житті відбувається якась подія, вона і надихає авторку.
«Коли була маленька, то грошей не було особистих, а попросити у мами їй же на подарунок - якось незручно. Тому писала віршики на 4 рядки десь і мамі подобалось. Потім, коли підросла, то вже хотілось щось серйозніше творити. А прозу вже почала писати в університеті, коли перший раз закохалась. Зайшла тоді в Маріїнський парк, сіла плакати, бо у дівчат же перше кохання майже завжди нещасливе. Я сиділа і думаю, що треба це все написати як щоденник. Потім з нього вийшла книжка «Мої думки опиши в небі вітер»», - розповідає поетеса.
Презентація першої книги ВікторіїФото: письменниця для Сміла.City
Перша книжка дівчини називається «Мої думки опише в небі вітер». У ній вона описує те, про що думає і чим живе. Друга книжка - «Модулі життя». Це контрольні роботи життя, які пройшла Вікторія, де описані її переживання та життєві випробування.
Збірка «Модулі життя» складається з двох частин: прозової та поетичної. Прозова частина – це два оповідання, перше називається «Обійми відчаю», а друге – «Клеймо із рук Диявола». Обидва вони про юну студентку, адже тоді саме нею і була авторка. А вірші складаються з декількох розділів: перший – філософська лірика, а другий – інтимна лірика. Так і народилась ціла книга. Вікторія згадує, що спочатку видала одну збірочку, а потім побачила, що вже назбиралося на другу. І вирішила, що буде видавати.
«Дозвілля» та «Дежавю»
Зараз Вікторія волонтерить у Смілянському центрі «Дозвілля» і основна частина зусиль іде на цю справу. Щовівторка та щочетверга проводять різні заходи, квести для більше, ніж 70 дітей.
Також співає у гурті «Дежавю». Це її муза та те, що любить дівчина. Розповідає, що це як релакс піти ввечері і поспівати.
Зазвичай постійна робота з людьми та активна діяльність можуть призвести до емоційного вигорання, проте для Вікторії все навпаки - це заряджає її енергією та наповнює внутрішньо.
«Робота з людьми мене насичує. Коли почалась війна, я сиділа постійно в чотирьох стінах, тоді в мене було емоційне вигорання. Коли я жила в Києві, тоді було також складно, бо я була сама у великому місті, там не було друзів і такої аури. Будинок дитячої та юнацької творчості – це така аура, згусток творчих людей. Це не може не надихати. Ці люди приходять сюди, вони приходять радіти. І ми робимо це разом, нам від цього прикольно і класно», - розповідає Вікторія.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
